Психологи Національної гвардії України розповіли про тонкощі своєї роботи

Психологічні відділення - це досить молоді підрозділи у бригадах Нацгвардії, розказала журналістам прес-офіцер Східного територіального управління національної гвардії України молодший лейтенант НГ Діана Краснікова.

 "Вони активно розвиваються сьогодні. Професійний відбір кандидатів на службу за контрактом, супроводження військовослужбовців перед, під час та після виконання службово-бойових завдань – це доволі неповний список того, чим займаються військові психологи",

- зазначила Діана Краснікова.

Журналісти поговорили з молодшими лейтенантами НГ Вікторією Пелехата та Євгенією Цвик, військовими психологами, та спитали їх, чому саме військову психологію вони обрали у такий непростий час?

Вікторія Пелехата професійний психолог. У 2017 році закінчила факультет підготовки офіцерів запасу, а цього року приєдналася до лав Нацгвардії України. Робота з військовими для неї не є чимось новим, адже вона працювала психологом у коледжі для сержантів при Інститутові танкових військ НТУ «ХПІ».

 «Мене завжди цікавила військова психологія, адже військові мислять «незвичайно». Військовий психолог не вимога часу, це постійна робота з бійцями кожного дня. Навіть у мирний час, коли нічого не впливатиме  на психологічний стан бійця. Але зараз особливе положення, тожодночасно працюємо і з бійцями, що беруть участь у бойових діях. У гвардії існує декомпресія – форма реабілітації для учасників операції Об’єднаних Сил, відбір яких здійснюють психологи. Ми намагаємось запобігати розвитку у військовослужбовців психологічних травм. У психологів також є психологи. Навіть у одному відділі ми відпрацьовуємо власні проблеми, адже ми усі люди. Підтримка і допомога потрібна кожному, і цивільному, і військовому, і, навіть військовому психологу», 

- розповідає Вікторія Пелехата.

Молодший лейтенант Євгенія Цвик, також фаховий психолог. Їй 24 роки. Навчалася в Уманському педагогічному університеті ім. П. Тичини за спеціалізацією "Практична психологія".

«Я хотіла бути корисною там, де, як мені здається, зараз найпотрібніше – психологічна допомога у зв’язку з положенням у країні. Моя робота – це моя пристрасть, я намагаюся вкласти усю душу щоб зрозуміти і повернути людину на вірну дорогу.  Я взагалі дуже люблю людей, і, поділюся секретом: за маскою «залізних» військових стоять дуже щирі і справжні люди. Ми навчаємо бійців як допомагати собі самому. Прийоми саморегуляції та самодопомоги діють і ми радимо солдатам те, що використовуємо самі», 

- говорить про службу Євгенія Цвик.

 Головне, що зазначили співрозмовниці, це необхідність перебувати на «одній хвилі» з іншими військовослужбовцями, так само стояти у строю і виконувати завдання, адже це прямо впливає на рівень довіри до них.

"Ми такі самі бійці, тому нам довіряють. У нас одна служба та спільний досвід, тому, можна сказати, це допомагає нам у роботі», - з гордістю зазначили Вікторія та Євгенія.