Харків'ян здивували театральною постановкою твору українського класика

На сцені харківського недержавного театру "Нєфть" з великим успіхом пройшла постановка за творчістю українського класика Григорія Квітки-Основ'яненка. Глядачам було представлено виставу" Страждання на Гончарівці ". В основі спектаклю лежить текст харківського класика" Сватання на Гончарівці ".

Редакція інтернет порталу Кharkiv.misto.in.ua вирішила познайомити наших читачів з режисером цієї вистави Артемом Вусиком.

Розкажіть, яким був Ваш шлях становлення як режисера.

Все почалося після закінчення університету, коли ми з хлопцями вирішили створити свій театр без режисера, де ми самі виступали в якості авторів і драматургів, режисерів і акторів. Почали з 2011 року, коли ми працювали над виставами "Щур", "Жир", "Червоний" в театрі "Прекрасні квіти". Однак, це не було позначено саме як моя режисура, до тих часів, поки я не поставив повноцінну виставу "Дракула" по Брему Стокеру в цьому ж театрі і потім виставу "Перетворення" за Францем Кафкою в театрі імені Лесі Українки. Потім були пропозиції поставити спектакль "Шинель" за Миколою Гоголем в театрі імені Щепкіна в місті Суми. Всі ці вистави були пластичними драмами, без текстів. Вперше я спробував постановку з текстом в спектаклі "Любов)" за твором Лесі Українки "Блакитна троянда" і пластичній виставі "365" спільно з ХНАТОБом, де моїм партнером-режисером виступив Ігор Ключник. А потім виник театр "Нєфть", і першим моїм спектаклем в цьому проекті, де я виступаю як режисер і автор сценарію, була постановка "Антон і Наташа в пошуках сенсу життя".

Як Ви прийшли до постановки саме твору Григорія Квітки-Основ'яненко?

Ситуація досить прозаїчна, це свого роду замовлення. Був виграний грант від Українського культурного фонду на фестиваль "Квітка Дей", присвячений творчості Григорія Квітки-Основ'яненка і після того, як мої друзі цей грант отримали, вони запропонували мені включиться в постановку, що я з задоволенням і зробив. Надалі ця вистава стала репертуарним спектаклем театру "Нєфть".

Як Ви виробили художньо-театральну форму вистави? У чому, на Ваш погляд, її родзинка?

З приводу форми вистави, для мене було важливо, щоб це був не традиційний український театр, незважаючи на те, що драматургія досить канонічна. Тому я вирішив його втілити в формі такого собі перформативного мистецтва - у формі вистави-концерту, і його можна сміливо називати спектаклем-мюзиклом. Я, можливо, користувався інтуїтивним методом постановки. Коли прочитав матеріал, я зрозумів, що він повинен бути спрямований на декламацію тексту, на музичність тексту, на таку форму, я би сказав - атеатральну.

Чи є у Вас плани на інший спадок українських класиків?

Що стосується цього питання, конкретних планів у мене немає. Я не заперечую, що в подальшому такі ідеї можуть виникнути. Мені цікаво працювати з Квіткою-Основ'яненко - там дуже багато приховано по справжньому чудових ідей, які на перший погляд не видно. Якщо глибше вивчити, то відкриваються абсолютно приголомшливі багатогранні під-сенси. Тому не виключено, що в подальшому я візьму будь-якійсь ще класичний матеріал. Так само, для мене було важливо, що у Квітки-Основ'яненка використовується локація Харкова і дія відбувається саме в цьому місті. Для мене, як для корінного мешканця Харкова (і я дуже люблю це місто), для мене було важливо, що б цей спектакль мав локальну цінність.

Що Ви хочете сказати Вашим майбутнім глядачам?

Я пропоную глядачам, які приходять в театр, бути готовими до чогось нового. Наш спектакль може сприйматися неоднозначно. Можливо деякі сприймуть його, як неправильну постановку, з чим я не згоден. Я рекомендую глядачам бути готовим до того, що театр розвивається і за ним потрібно встигати. В першу чергу, глядачеві. Тому нам дуже цінний глядач, і цінна його певна відкритість, вдумливість, усвідомленість і емансипація по відношенню до театру. Орієнтуватися на невибагливого глядача я не хочу. Я розумію, що більшості потрібно, щоби театр виконував розважальну функцію, для відпочинку. Однак, я пропоную спробувати глядачам інше - розуміти і експериментальний театр, тому що його сьогодні дуже мало, щоб приймати функцію театру в наші дні,

- розповів кореспонденту Кharkiv.misto.in.ua режисер театру "Нафта" Артем Вусик.