Марина Гвоздецька: Чи правильно Ви встановлюєте межі для своєї дитини?

В будь-якій сім'ї, де є діти, завжди настає такий момент, коли батьки стикаються з питанням, як встановити межі для дитини. Чи потрібні вони? І навіщо?

Існують безліч методик і підходів до питання обмежень у вихованні і деякі батьки, бажаючи кращого своїй дитині, впадають з однієї крайності в іншу.

Безсумнівно, обмеження необхідні, оскільки діти в силу своєї недосвідченості, пристрасно чогось бажаючи, можуть несвідомо нашкодити собі. Світ малюка практично повністю збігається з материнським, а ось проблема розмежування фізичного і психологічного просторів батьків і дитини з трьох років, вже грає одну з головних ролей. Це важлива частина виховного процесу: діти з правильним розумінням своїх і чужих «можна» і «не можна» в майбутньому рідше страждають різного роду залежностями і легко сходяться з людьми.

Багато батьків дотримуються стандартної схеми встановлення меж, в якій чітко розділяється гарне і погане поводження дитини і відповідна цьому реакція. Зробив добре - похвала, зробив погано - покарання. При цьому дуже часто батьки навіть не пояснюють дитині, чому його покарали, вважаючи, що він повинен сам зрозуміти, який саме вчинок спровокував таку реакцію.

Насправді така схема сучасними психологами вважається неефективною і навіть шкідливою, оскільки дитина, яка не усвідомила, за що він отримав покарання, починає відчувати постійний страх перед власними діями, що загрожує серйозними психологічними проблемами. У деяких дітей з'являється ще й озлобленість на батьків, які карають його, на його думку, без причини.

Як же знайти компроміс між «можна» і «не можна», щоб дитина при цьому зрозуміла обґрунтованість заборон?

1. Заборони завжди повинні відповідати віку дитини
Дворічний малюк може не зрозуміти, чому, наприклад, не можна погладити безпритульного пса на вулиці, а ось у три-чотири роки пояснення цієї заборони буде йому зрозуміло. Тому карати дитину за те, чого він ще в силу віку ще не може зрозуміти, просто безглуздо.
2. Ставлячи заборони, потрібно обов'язково пояснювати чому
Чому не можна переходити дорогу на червоне світло, піднімати на вулиці цукерки, розмовляти з незнайомими людьми, сувати пальці в розетку, віднімати іграшки в однолітків - все це можна легко і дохідливо пояснити дітям простою та зрозумілою їм мовою.

3. Ставлячи заборони, завжди запитуйте себе, чи достатньо вони обґрунтовані
Чи справді в цій забороні є необхідність?
Деяким батькам простіше заборонити дитині щось просто тому, що так їм самим буде спокійніше. Наприклад, мамі не хочеться, щоб дитина забруднила або порвала гарний одяг, і вона забороняє йому грати з ровесниками в футбол на дитячому майданчику. Або, наприклад, побоюючись, що дитина зламає дорогу іграшку, вона не дозволяє маляті давати її пограти іншим дітям в садку. Такі заборони можуть призвести до того, що дитина буде або слухатися вас і зовсім вам не довіряти, або - проявляти агресію і відстоювати свої інтереси.

4. Покарання має бути тільки за свідоме порушення дитиною заборони, яку вона повністю розуміє
Якщо малюк тягнеться руками до розетки, але мама ніколи йому не говорила, що це небезпечно, не варто карати дитину - краще спокійно відвести його від небезпечного місця і пояснити, чим загрожує такий вчинок і чому так робити не можна.
Якщо дитина - причина бійки в дитячому саду, першочерговим заходом повинно бути не покарання, а Пояснення, чому його вчинок вважається поганим, що саме він зробив не так. Покарання ж має слідувати лише тоді, коли малюк, незважаючи на роз'яснення батьків і встановлену заборону, знову зробить по-своєму.
І ще, пам'ятаєте, даючи оцінку вчинку, а не самій дитині, ми вчимо його робити висновки і формуємо правильну самооцінку!

5. Встановлюючи заборони, обговорюйте їх з усіма членами сім'ї
Якщо, наприклад, мама не дозволяє їсти морозиво на вулиці, а ось бабуся, навпаки, з радістю купує малюкові частування на прогулянці, мотивуючи це тим, що «мамі ми про це не розповімо», у дитини не сформується стереотип правильної поведінки. Те ж саме відбувається, якщо мати не дозволяє дитині дивитися телевізор перед сном або їсти солодощі до обіду, але батько не вважає це забороною і за відсутності мами і не відмовляє малюкові в проханні подивитися ще один мультфільм або з'їсти шоколадку.
У більшості подібних випадків діти починають розуміти, що з різними людьми можна вести себе по-різному, і швидко вчаться отримувати вигоду від цього знання, що може позначитися негативно на їх поведінці в майбутньому. Наприклад, дитина буде вважати, що порушення заборони тоді, коли цього ніхто не бачить, не призведе до поганих наслідків, а значить можна порушувати його, не побоюючись покарання. Тому заборони повинні бути єдиними і стежити за їх дотриманням дитиною повинні всі члени сім'ї.

6. Будьте послідовними в тому, що забороняєте
Будьте послідовні в тому, що ви забороняєте своїй дитині. Ваша заборона - це чітке «ні», яка не перетвориться в «так» ні за яких обставин!

7. Корегуйте список обмежень
Не забувайте про те, що в міру дорослішання дитини деякі заборони залишаться в силі, а деякі не тільки можна, а й треба буде скасувати. Якщо, наприклад, дитині у віці семи років ви дозволяли сидіти біля комп'ютера у вільний час тільки годину-два, то у віці 10-12 років час його перебування за комп'ютером, ймовірно, доведеться збільшити у зв'язку зі шкільними завданнями. Те ж саме стосується і інших заборон.

8. Звертайте увагу на хорошу поведінку дитини
Дуже часто, бажаючи викорінити, ми концентруємося на помилках і проступки. Але дуже важливо бачити, помічати і озвучувати належну поведінку дитини! У гонитві за «вихованням» не забувайте просто любити, хвалити, заохочувати, обіймати, цілувати свою дитину!!!

І пам'ятайте! Разом все у нас вийде!)

З любов'ю до вас і нашим дітям!) Марина Гвоздецька