На сцені харківського недержавного театру "Нєфть" з великим успіхом пройшла постановка за творчістю українського класика Григорія Квітки-Основ'яненка. Глядачам було представлено виставу" Страждання на Гончарівці ". В основі спектаклю лежить текст харківського класика" Сватання на Гончарівці ".

Редакція інтернет порталу Кharkiv.misto.in.ua вирішила познайомити наших читачів з режисером цієї вистави Артемом Вусиком.

Розкажіть, яким був Ваш шлях становлення як режисера.

Все почалося після закінчення університету, коли ми з хлопцями вирішили створити свій театр без режисера, де ми самі виступали в якості авторів і драматургів, режисерів і акторів. Почали з 2011 року, коли ми працювали над виставами "Щур", "Жир", "Червоний" в театрі "Прекрасні квіти". Однак, це не було позначено саме як моя режисура, до тих часів, поки я не поставив повноцінну виставу "Дракула" по Брему Стокеру в цьому ж театрі і потім виставу "Перетворення" за Францем Кафкою в театрі імені Лесі Українки. Потім були  пропозиції поставити спектакль "Шинель" за Миколою Гоголем в театрі імені Щепкіна в місті Суми. Всі ці вистави були пластичними драмами, без текстів. Вперше я спробував постановку з текстом в спектаклі "Любов)" за твором Лесі Українки "Блакитна троянда" і пластичній виставі "365" спільно з ХНАТОБом, де моїм партнером-режисером виступив Ігор Ключник. А потім виник театр "Нєфть", і першим моїм спектаклем в цьому проекті, де я виступаю як режисер і автор сценарію, була постановка "Антон і Наташа в пошуках сенсу життя".

Як Ви прийшли до постановки саме твору Григорія Квітки-Основ'яненко?

Ситуація досить прозаїчна, це свого роду замовлення. Був виграний грант від Українського культурного фонду на фестиваль "Квітка Дей", присвячений творчості Григорія Квітки-Основ'яненка і після того, як мої друзі цей грант отримали, вони запропонували мені включиться в постановку, що я з задоволенням і зробив. Надалі ця вистава стала репертуарним спектаклем театру "Нєфть".

Як Ви виробили художньо-театральну форму вистави? У чому, на Ваш погляд, її родзинка?

 З приводу форми вистави, для мене було важливо, щоб це був не традиційний український театр, незважаючи на те, що драматургія досить канонічна. Тому я вирішив його втілити в формі такого собі перформативного мистецтва - у формі вистави-концерту, і його можна сміливо називати спектаклем-мюзиклом. Я, можливо, користувався інтуїтивним методом постановки. Коли прочитав матеріал, я зрозумів, що він повинен бути спрямований на декламацію тексту, на музичність тексту, на таку форму, я би сказав - атеатральну.

Чи є у Вас плани на інший спадок українських класиків?

 Що стосується цього питання, конкретних планів у мене немає. Я не заперечую, що в подальшому такі ідеї можуть виникнути. Мені цікаво працювати з Квіткою-Основ'яненко - там дуже багато приховано по справжньому чудових ідей, які на перший погляд не видно. Якщо глибше вивчити, то відкриваються абсолютно приголомшливі багатогранні під-сенси. Тому не виключено, що в подальшому я візьму будь-якійсь ще класичний матеріал. Так само, для мене було важливо, що у Квітки-Основ'яненка використовується локація Харкова і дія відбувається саме в цьому місті. Для мене, як для корінного мешканця Харкова (і я дуже люблю це місто),  для мене було важливо, що б цей спектакль мав локальну цінність.

Що Ви хочете сказати Вашим майбутнім глядачам?

 Я пропоную глядачам, які приходять в театр, бути готовими до чогось нового. Наш спектакль може сприйматися неоднозначно. Можливо деякі сприймуть його, як неправильну постановку, з чим я не згоден. Я рекомендую глядачам бути готовим до того, що театр розвивається і за ним потрібно встигати. В першу чергу, глядачеві. Тому нам дуже цінний глядач, і цінна його певна відкритість, вдумливість, усвідомленість і емансипація по відношенню до театру. Орієнтуватися на невибагливого глядача я не хочу. Я розумію, що більшості потрібно, щоби театр виконував розважальну функцію, для відпочинку. Однак, я пропоную спробувати глядачам інше - розуміти і експериментальний театр, тому що його сьогодні дуже мало, щоб приймати функцію театру в наші дні,

- розповів кореспонденту Кharkiv.misto.in.ua режисер театру "Нафта" Артем Вусик.











Автор: Олександр Кузьменко, Фото: Олександр Кочегура

Роман Москаль, відомий харківській юрист, був присутнім на зустрічі-презентації книжок Віталія Портнікова 24.03.2019 у Харкові. У своєму блозі в соціальній мережі Facebook він виклав ті тези з виступу Віталія Портнікова та відповідей на питання аудиторії, які найбільше його зацікавили.

Два майдани в Україні - це було повстання громадян проти колаборантів метрополії

У XIX ст. в Україні було лише одне місто у якому українці становили більшість - Полтава.

Харків ніколи не був першою столицею України. Він був столицею «ДНР» початку XX ст.

Розпад СССР це було вигідно росіянам - з 1991 р. росіяни асимілювали більше неросійських народів, ніж впродовж XX ст. було асимільовано за часів СССР

Ті політики, які виступають проти державного статусу української мови в Україні є зрадниками України.

В Україні був свій Путін - Віктор Федорович Янукович. І ми його скинули.

На цих президентських виборах в Україні відбувається боротьба лише між двома особами: Петром Олексійовичем Порошенком та Ігорем Валерійовичем Коломойським.

Молодість - не завжди ознака сучасності і модерності.

На цих президентських виборах України вибір дуже простий: між крадіями, які побудують державу і крадіями, які зруйнують державу.

За втрату Криму не варто знімати вини і з України.

Для Росії ми - Росія.
Для ЄС - ми проблема у стосунках з Росією.
Для США - ми інструмент послаблення Росії.

У сучасному світі інформаційних технологій людині значно легше знайти прості відповіді на складні питання, ніж раніше. (в сенсі - хибні, помилкові)

В Україні несправжні націоналісти - вони ліві, а у всьому світі вони праві. Українські націоналісти - націонал-більшовики.

Сучасні українські націоналісти - симбіоз КПУ та ОУН.

Бажання Росії дуже просте - відновити державу у кордонах станом на 1991 р.

Україні не потрібно ставити собі задачу стати Німеччиною чи Швейцарією, їй потрібно ставити собі задачу стати Україною.

Нєвзоров - частина чинної системи влади на Росії.

Я - прибічник військової цензури. Варто було б ввести кримінальну відповідальність за прослуховування інформації з джерел ворога.

Якщо ви задумались ви "за" Україну чи «проти» - отже ви проти України.

Ми живемо у ситуації гібридної війни і житимемо у цій ситуації ще, можливо, десятиліття. Це потрібно прийняти. І з цим жити.

Ізраїль - це селективна цивілізація.

Президент США Джон Кеннеді - президент-«телевізійна картинка», який нічого не смислів у політиці.

Довідка. Роман Москаль. Адвокат, іцзиніст,  незалежний дослідник, краєзнавець Рогатинщини. Партнер, адвокат у Sheverdin and partners. Блог у соціальній мережі Facebook.

Напередодні суд у Харкові постановив скасувати подорожчання проїзду в електротранспорті, та міська влада на це не зважає. Тож мешканці міста влаштували акції протесту, щоб змусити чиновників виконати рішення суду.
https://24tv.ua/ukrayina_tag1119