Seo Services

Настоятеля Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври митрополита Павла впіймано на вивезенні за кордон церковного майна…

17:51

 


У цей важкий і трагічний період історії наша держава показала найвищий рівень консолідації суспільства. Кожен українець готовий віддати останню сорочку, ба більше – віддати своє життя заради свого співвітчизника.

Проте, «в сім’ї, як то кажуть, не без виродка» точніше — виродків.  І вони використовують нинішню ситуацію у країні. Хтось тікаючи від мобілізації. А хтось, прикриваючись високоповажним ім’ям ВОЛОНТЕРА, вивозять золото та релігійні цінності за кордон.

Виникає цілком логічне запитання, ХТО може мати стільки підлості та скверни в собі, щоб підривати довіру до волонтерського руху? На це спроможний очільник Києво-Печерської Лаври Петро Лєбєдь, відомий під сценічним псевдонімом митрополит Павло та кримінальною «погремухою» Паша Мерседес. Звісно не сам, а зі своїми посіпаками: Степаном Казьміруком та Кирилом Борисéвичем.


Звичайно, скажете ви, можливо у них була блага ціль – продати своє (та церковне) майно за кордоном дорожче та повернутись назад з допомогою. Проте ніхто ніколи не чув слова подяки в їх сторону хоча б від когось. Та й це і не дивно, тому що ці служителі Момони думають тільки про себе. І в той час, коли солдати на Сході України проливають свою кров, вони ніжать свої тіла на закордонних VIP-курортах.

Владику Павла було спіймано на кордоні при спробі контрабандного вивезення церковних цінностей. Документи на супровід церковного майна він виписав собі сам. Скільки було вивезено протягом його поїздок раніше, наразі не відомо. Але сам факт розкрадання Лаври настоятелем — це щось нове. 

Настоятеля Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври митрополита Павла впіймано на вивезенні за кордон церковного майна… Настоятеля Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври митрополита Павла впіймано на вивезенні за кордон церковного майна… Reviewed by новини2 on 17:51 Rating: 5

Три наперстки Кремля: "референдум", "могилізація", "ядерка"

23:06


"Ви за вихід Запорізької області зі складу України, створення Запорізькою областю самостійної держави та входження її до складу Російської Федерації на правах суб'єкта Російської Федерації?" — саме ці слова (з однією синтаксичною помилкою в російськомовному варіанті та однією граматичною в україномовному) перетворили тему "референдумів" на "нових російських територіях" з безглуздого тріпотіння журналістів і політтехнологів на грізне ревіння ядерного апокаліпсису.
Далі текст мовою оригіналу
Говорить о юридической стороне "референдумов" в Донецкой, Луганской, Запорожской и Херсонской областях бессмысленно — эта тема не о праве и не о госстроительстве. Это о ядерном шантаже.
Кремль мог бы без всякого стеснения пугать Запад и весь мир фаллоимитаторами и новыми Хиросимами. Однако сознание этих людей устроено странным образом: им хочется быть респектабельными бюрократами, "законниками", правовыми казуистами. Им хочется видеть всенародную поддержку на "новых территориях", Киев за 72 часа и тех самых девушек с цветами и "паляніцамі", которых им обещали распильщики российского военного и "конторского" бюджета. Но, будучи глубоко аморальными людьми, они всегда пытаются придать своим действиям хоть какое-то подобие соблюдения если не права, то юридической процедуры — типа, мы же не просто так отжали "Новороссию"! Ведь это местные жители сами проголосовали на референдуме и попросились в состав России! А мы только реагируем на мольбу о "воссоединении" — душа-то ведь у нас широкая, русская! И результаты фальсифицировать не будем! (Просто нарисуем, сколько, чтобы на сердце было веселей: по 80% в Херсонской и Запорожской и по 90% в "ЛНР" и "ДНР". Ну или сразу — везде по 99,8% — как в СССР.) А то, что вместе с урной для бюллетеней по квартирам местных жителей автоматчики ходят — ну это же мы от украинских нацистов-террористов охраняем "результаты народного волеизъявления"!
Однако политическое измерение этих нарисованных "референдумов" не такое безумное, как кажется на первый взгляд.
Понятно, что никто в мире их не признает — кроме Северной Кореи и Эритреи — даже Беларусь. Ну и не надо!
Сначала можно было полагать, что после "референдумов" Кремль сразу не пойдет на оформление аннексии в Федеральном Собрании и Конституционном суде РФ, а получит "весомые" аргументы для переговоров с Западом, намекая на ядерный потенциал. Однако крысу загнали уже в самый дальний конец угла! Поэтому оформление аннексии ("присоединение") "Новороссии" осуществится сразу же после "голосования". И сразу же — над четырьмя истязаемыми областями будет раскрыт "ядерный зонтик". На данный момент кремлевские обитатели полагают, что и Запад, и Украина боятся ядерного диалога, а потому — будут сговорчивыми и внимательными к кремлевским "пожеланиям".
Однако всего неделю назад ничто не предвещало подобной эскалации военного конфликта! "Референдумы" были отложены — или на неопределенное будущее или, по версии Турчака, — на 4 ноября, "День народного единства". Кириенко заверял, что "референдумов" не будет. Песков — что не будет мобилизации.
Действительно, ни о какой мобилизации в России никто всерьез не говорил — считали, что это поздно, нерационально, непопулярно и малореально.
И вдруг!
Внезапное и яркое Харьковское контрнаступление ВСУ, освобождение Балаклеи, Купянска и Изюма создало ситуацию перелома — не то чтобы во всей войне, но в том, как воспринимать российскую армию и ее командование: осталось очень мало тех, кто еще верит в возможность победы России. Ну а поездка Путина на саммит ШОС в Самарканд стала грандиозным "отрицательным триумфом" российской внешней политики: России дали понять, что ее зона влияния на постсоветском пространстве скукоживается — и что у Центральной (Средней) Азии уже другие приоритеты — дружба с Китаем и Турцией.
Однако, как известно, "Россия — страна победителей", она "не может проиграть", а "Путину надо дать сохранить лицо и достоинство" — ведь он тоже "не может проиграть"! По крайней мере, так выглядят главные кремлевские пропагандистские тезисы, которые Кремль пытается (не без успеха) продвигать по всему миру. Занятно, но благодаря этой пиар-кампании в самых разных странах вскрылись десятки и даже сотни "спящих" — тайных и небескорыстных "друзей Кремля": они нашлись и среди президентов и премьер-министров, и среди ведущих американских и европейских журналистов и политологов, и среди кинорежиссеров и общественных деятелей.
Дальнейшие события, происходившие в течение нескольких дней, всё сильнее затягивали Российское государство и воронку небытия.
Лукашенко жестоко обманул Кремль и не повел белорусское войско умирать за "демилитаризацию" и "денацификацию" Украины.
Жителей "ЛДНР" тоже мобилизировали до упора — теперь уже некого.
Загадочный человек по имени Евгений Пригожин, которого все без исключения называют "поваром Путина", хоть ничего не известно о его кулинарных способностях, был замечен в колонии строгого режима — занимался вербовкой зэков на фронт. Однако и зэки не спасли Россию! (Более того, история с "тюремной "мобилизацией" нанесла колоссальный репутационный ущерб России во всём мире, выставив ее как "failed state": человек без внятного статуса обещает зэкам расстрел — при уходе с позиций, и помилование, если выживут (которое может осуществлять лишь президент!).
И что еще остается делать в этом случае? Кто будет воевать? Кто завоюет победу? Где человеко-мясо, чтобы один-единственный человек на Земле мог бы удовлетворить свое самолюбие и доказать всему миру, что Украину придумали враги и расчленители России?
А тут еще, как специально, откуда ни возьмись — Алла Пугачева с хитрым антивоенным меседжем! Ее, конечно, кремлевская пропаганда начала мочить со всей мочи, но как бы то ни было, она — чуть ли не единственный живой и вечнозеленый символ СССР! И, кроме того, она — не Ахеджакова и не Гребенщиков: ее любит не только городская интеллигенция! Ее любит "глубинный народ" — от Москвы до самых до окраин — тот самый, который любит Путина, до сих пор благодарен ему за "Крым в родную гавань" и который полгода преимущественно радостно поддерживал "спецоперацию на Украине". И часть которого в последние дни покидает Россию во всех мыслимых и немыслимых направлениях: в Грузию, Казахстан, Монголию, Финляндию…
И что делать в этой безнадежной ситуации? Как выигрывать войну у "придуманного Лениным несуществующего государства"?
Тут и было принято решение срочно, пока ВСУ не освободили Херсон, нажать на три запасные кнопки. Точнее, достать и покрутить три наперстка: под каким из них шарик? Наперсток первый — "референдумы"; второй — мобилизация ("могилизация"); третий — "ядерка". В этом "бермудском треугольнике" трех наперстков все три темы хороши — взаимосвязаны и вытекают одна из другой. Так, "референдумы" нужны для ядерного шантажа — мол, будем защищать "российскую Херсонщину" и "русское Запорожье". И одновременно многие мобилизованные россияне окажутся не на передовой, а где-нибудь в "российском Мелитополе" или "русском Бердянске" — с целью удержания "новых территорий".
Ну а те херсонские и запорожские мужчины от 18 до 60 лет, кто получил паспорт РФ, видимо, окажется на передовой. А те, кто не получал, — скорее всего, получит повестку чуть позже — даже без гражданства. По крайней мере, из тех 300 тысяч новых солдат, о которых первоначально говорил Шойгу (потом оказалось, что речь вроде бы шла об одном миллионе), 80 тысяч предполагается призвать именно в пределах этих двух областей.
Путин — мастер неожиданных, внезапных, точечных ударов. И в ситуации, когда все расслабились и устали ждать чего-нибудь нового, когда Киев отказался от каких-либо переговоров (кроме переговоров об обмене пленными), он молниеносно переиграл ситуацию и добился тактического преимущества: мобилизация началась сразу же — в день объявления, а на подготовку к "референдумам" было дано три дня. Сначала казалось, что 21 сентября — это попытка повторить 24 февраля и еще раз вдарить по Украине со всей мочи! Однако уже на следующий день стало очевидным: это не 24 февраля. Это 19 августа 1991 года. И тогда, и сейчас в Кремле победила партия войны. Правда, от тех остались в памяти лишь трясущиеся руки председателя ГКЧП Геннадия Янаева.
Многим казалось, что российское общество инертно по своей природе и безучастно смотрит на ужасы войны, но ровно до того момента, пока это не коснулось его самого — мол, хорошо быть диванным патриотом. Но вот когда за тобой самим придут, когда призовут "наших мальчиков", вот тогда терпение лопнет — и народ взбунтуется!
Призвали.
Не лопнуло.
Не взбунтовался.
Много разных вариантов пассивно-покорного поведения и домашнего ворчания. Хаос, неразбериха, часто скотское отношение к мобилизованным. Бурятских мужчин отлавливают в тайге. Самым популярным запросом рунета стало: "как правильно сломать себе руку". Единичные случаи протеста (за исключением Дагестана, где, кажется, началось!). Самосожжение в Рязани. Ижевский школьный стрелок-психопат. Ну и за несколько дней из России выехало более 300 тысяч потенциальных мобилизантов.
"Референдумы" были придуманы, чтобы показать, что Украина — это "ненастоящее государство", "failed state", фикция, бессмысленное нагромождение органов и институций. Но трагедия России в том, что, организовывая подобные перформенсы, она сама превращается в то, чем считает Украину. Предлагая не только ей, но всему человечеству сыграть в "три наперстка", она рискует быть окончательно затянутой в воронку исторического небытия.
Помнится, "наперсточники" появились на вокзалах, рынках и иных людных местах по всему Советскому Союзу в конце 1980-х. Доверчивому "лоху" предлагалось определить, под каким из трех наперстков, которые активно перемешиваются, лежит шарик. Прикол состоял в том, что под тем наперстком, на который указывал "лох", шарика никогда не было — его незаметно подкладывали в другой. Сейчас игра в политические наперстки иная: под наперстками "референдум" и "мобилизация" шарики уже лежат и вынимать их никто не собирается. Человечеству предлагается отгадать — есть ли "шарик" под "наперстком" "ядерка" или это очередные "понты" и "развод лохов"? В общем-то, теперь наперсточная игра стала проще. Зато ставки возросли до небес — почти как у Гамлета: "To be or not to be?".
Три наперстки Кремля: "референдум", "могилізація", "ядерка" Три наперстки Кремля: "референдум", "могилізація", "ядерка" Reviewed by новини2 on 23:06 Rating: 5

Мобілізація не вирішить жодну з проблем армії росії в Україні - експерти

16:10

 

18:56 21 вересня Київ, Україна

Після успіхів Збройних сил України на Харківському напрямку та частині Луганської області путін оголосив у росії "часткову" мобілізацію. Міністр оборони сергій шойгу, який виступив після нього, сказав, що призов до армії торкнеться 300 000 осіб.
 
Однак, як вважають військові експерти, такі заходи не допоможуть владі росії змінити ситуацію на фронтах.
  • навіть у тих, хто пройшов військову службу, немає необхідного досвіду до участі у бойових діях;
  • на нормальну підготовку резервістів потрібні місяці, аж до пів року, а українські війська не мають наміру зупинятися на успіхах, досягнутих під час нещодавнього наступу в Харківській та Херсонській областях;
  • тренувати таку велику кількість резервістів нема кому;
  • проблема не тільки в людях, а й у забезпеченні військ: Росія значною мірою витратила сучасне озброєння, замінити його за західних технологічних санкціях швидко неможливо;
  • сотні тисяч нових резервістів треба забезпечити всім - від зброї до обмундирування та їжі;
  • призов не вирішує проблему низького військового духу в російських військах.
"Ці дії - спроба змінити розклад сил на фронті, коли поле для маневру у москви звужується, і надалі воно звужуватиметься ще більше.
 Якщо вони починають втрачати територію, яку щойно захопили, виникають різні питання, і відмахнутися від них просто так не вийде. Якщо так відбувається, очевидно, що це військовий та політичний провал", - цитує Financial Times наукового співробітника американського Інституту вивчення зовнішньої політики Роба Лі.
Ставка путіна навряд чи спрацює, «не думаю, що він повністю усвідомлює наслідки цього», вторить йому Семюел Черап, старший політолог у Rand Corporation:
"Мета цього [мобілізації] – налякати Україну та Захід, змусити їх капітулювати. Це не спрацює. Коли це не вдасться, вибір у путіна буде ще гіршим.
Проведене у 2019 р. дослідження Rand Corporation показало, що в росії є лише 4000-5000 резервістів у західному сенсі цього слова – тих, хто регулярно проходить щомісячні та щорічні тренування та збори. Щоправда, 2021 р. у росії багато говорили про резервістів, підготовлених за програмою БАРС (бойовий армійський резерв спеціальний). Але навіть на початку війни в Україну вирушило не більше 8000 барсів, причому частину з них набрали вже після вторгнення, і не з резервістів.
"Ніщо не говорить про те, що за сім місяців війни у російській армії щось змінилося. Якщо ж людей відправлятимуть на фронт без підготовки, це буде гарматне м'ясо - погано навчені солдати на старих танках", - заявив міністр оборони Литви Арвідас Анушаускас.
Відправка на фронт ще сотень тисяч людей погіршить не лише конфлікт, а й становище російської армії, сказав генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг в інтерв'ю Reuters. Російська армія погано екіпірована, у неї відсутнє належне командування та управління, вважає він.

На мобілізацію та нормальну підготовку резервістів потрібно до пів року, зазначає Джастін Бронк, військовий аналітик Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень.
«Щоб бути ефективною бойовою силою, їм потрібно більше, ніж просто автомати. Крім того, багато офіцерів та сержантів, які мали б тренувати резервістів, беруть участь у бойових діях або загинули в Україні. Також складно зрозуміти, як призов резервістів допоможе вирішити проблему з низьким бойовим духом у російських військах. Він навіть може посилити її", - зазначає Бронк.
Часткова мобілізація також ніяк не вирішує інші проблеми, які стоять перед російською армією, включаючи скорочення ракет точного наведення і нездатність ВПС взяти небо під контроль, вважає Бронк.
"Росія втратила надто багато сучасних видів озброєнь і, на відміну від української армії, змушена все більше використовувати стару і низькоефективну зброю, яку має у великій кількості", - заявив Димитрій Мінич, експерт з російських збройних сил Французького інституту міжнародних відносин.
Україна ж отримує все більше сучасних західних бойових систем, і країни ЄС після оголошення путіна пообіцяли нарощувати їхнє постачання Києву.
 
До початку війни в українській армії було майже 200 000 осіб та ще 900 000 резервістів, за даними Military Balance. Наразі українські збройні сили налічують близько 1 млн осіб, росія ж від початку війни направила в Україну загалом від 200 000 до 250 000 військовослужбовців, включаючи поповнення, за оцінкою Миколи Бєлескова, аналітика Національного інституту стратегічних досліджень у Києві.

При цьому Пентагон повідомляв наприкінці серпня, що, за його оцінкою, росія з початку вторгнення втратила 70 000-80 000 військовослужбовців убитими або пораненими (шойгу, щоправда, заявив сьогодні, що загинуло 5937 людей, а «90% поранених повернулися до армії»).

Тобто навіть призов 300 тисяч резервістів не дасть російському угрупованню чисельної переваги над ЗСУ (хоча, звичайно, не всі українські війська розташовані в районі лінії фронту).

Ситуація на фронті «явно свідчить про те, що ініціатива належить Україні, вона продовжить звільнення своїх територій, заявив у зверненні президент Володимир Зеленський. Мирні переговори можуть відбутися лише після того, як росія виведе свої війська з України, додав він у середу в інтерв'ю Bild TV. Україна може вплинути на те, коли в росії закінчиться правління путіна, але вона хоче говорити з москвою з позиції сили, сказав Зеленський
Мобілізація не вирішить жодну з проблем армії росії в Україні - експерти Мобілізація не вирішить жодну з проблем армії росії в Україні - експерти Reviewed by новини2 on 16:10 Rating: 5

Заборонена партія Шарія: журналістське розслідування про діяльність пропагандистів

13:55

  

Заборонена партія Шарія: журналістське розслідування про діяльність пропагандистів

В Україні призупинено діяльність політичної партії Шарія. Згідно із відкритими даними, партію очолює пропагандист Анатолій Шарій, який 2012 року втік за кордон, звідки й надалі продовжує вести російську пропаганду та намагається популяризувати українофобію. За даними Служби Безпеки України, Шарій працює задля дискредитації України в інтересах російських спецслужб

ІВ Четверта студія публікує викривальне розслідування про підводні течії у партії Шарія. Нам вдалось поспілкуватись із кількома дійовими особами, які у різні періоди працювали із командою Шарія та особисто знайомі з ним та його дружиною.Постійний стрес через хамське ставлення «керманичів» На правах анонімності ми публікуємо цікаві факти про діяльність партії та її осередків, про методи та способи фінансування організації, а також про ставлення керманичів партії до рядових співробітників. «Завжди було багато зауважень щодо умов роботи, якості роботи та низької зарплати. Крім того, співробітників дратували те, як ставляться до нас наші керманичі. У порядку речей було те, що людей навіть якщо не ображали прямо, то запросто могла бути фраза від Олі або Толі «що ж ви за хи*ню наробили, у вас що, бл*ть, мозгів немає». Відповідно, робота весь час була стресова навіть не через те, що ми перебували під тиском влади чи СБУ, а у першу чергу через те, що ми перебували під тиском наших начальників.

Завжди вимагали робити більше і більше у той час, коли зарплата якою була, такою і залишалась. І це для багатьох людей був чи не найважливішиий важіль про те, щоб покидати офіс чи взагалі компанію. Плинність кадрів була надзвичайна висока і, якщо уважно придивитись, то за два-три роки мало не усі осередки повністю змінили свій керівний склад.

І навіть на середньому рівні, станом на зараз, максимум 30-40 % людей залишились на своїх посадах. Усі інші пішли. У кращому випадку, пішли мовчки і намагаються не згадувати цей епізод свого життя, а інші створюють опозиційні групи у телеграмі і висміюють Шарія. Його це дуже бісить, можу це точно стверджувати, але на публіку він робить вигляд, що цих груп не існує і вони нічого не вартують».

Передвиборчий список 2019 року. Топ-10

Перша десятка списку підібрана, переконаний один із наших співрозмовників, абсолютно рандомно. Треба було показати свіжі, нічим не заплямовані обличчя молодої і перспективної команди. До виїзду в передвиборчий штаб навряд чи хтось із цих кандидатів знав, яке місце займе у списку. Один з кандидатів, до речі, очікував, що на перших ролях будуть люди на кшталт Портнова чи Лукаш.

Якщо зараз подивитись на список, то виявиться, що ніхто з топ-10 вже не працює з Шарієм, а чимало ще і пішли зі скандалом. Як повідомляють наші джерела, Шарій намагався завадити Антоніні Бєлоглазовій (№3 списку) почати роботу в одному з київських видань. Врешті-решт Бєлоглазовій вдалося влаштуватися на роботу в «Страні». Це спричинило новий скандал, Шарій став постійно сваритися зі «Страною».

№4 і №5 у списку, Павло Уллах та Євген Євтухов, після виборів ніяк себе не проявляли. У серпні 2021 року, коли проти Шарій.нет було введено санкції, Уллаха можна було побачити на відео з іншими журналістами, які заявили про утиски з боку влади і пообіцяли продовжити роботу «Нового Видання».

Співробітники партійних структур, які нещодавно звільнилися, повідомили нам, що бачили Уллаха в офісі партії наприкінці 2021 року, де він займався куруванням інформаційного напряму роботи.

№6, Іван Мамчур, був головним організатором передвиборчого штабу, а після виборів залишився на посаді CEO всієї партійної структури в Україні. За його ініціативи, як стверджують колишні співробітники Центрального Штабу партії, Шаріям «продали» ідею про створення освітніх партійних курсів «ЯШарю» – ще до виборів у Мамчура була власна онлайн-школа. Питання про якість і наповнення «ЯШарю» залишимо за дужками. Зазначимо тільки для прикладу, що викладач курсу з тайм-менеджменту рекомендувала лімітувати час спілкування з батьками і розповідала, що для спілкування з мамою у неї самої є чітко окреслені години, і мама про це знає.

При цьому варто зазначити, що Мамчур до виборів абсолютно не розбирався у політиці, і сам це визнавав, переконує наш співрозмовник. Врешті, він і звільнився з формулюванням, що в нього «не стоїть» на політику і він краще себе відчуває в рекламній та технічній сферах.

№7 списку, Артур Талабіра, до виборів працював кореспондентом каналу «НАШ» та займався операторською роботою. В список потрапив ледь не випадково: як стверджують наші джерела, Шаріям сподобалися його роботи як відеомонтажера, тож вони вирішили долучити його до роботи передвиборчого штабу. Кліп на неформальний гімн партії «Я шарю, ты шаришь», можливо, був змонтований саме Талабірою. Після виборів Талабіра розчарувався в партії, про що відкрито заявляв своєму оточенні, та був звільнений. Після того, за твердженнями кількох джерел, Шарії заборонили своїм співробітникам спілкуватися з Талабірою. Так само було з Бєлоглазовою – діючим співробітникам заборонялося контактувати з “колишніми”, якщо ті пішли з організації «некрасиво».

До речі, в середовищі співробітників тоді ходили чутки, що замість Талабіри №7 мав бути ведучий Макс Назаров, але Шарію начебто не вдалося домовитися з Мураєвим. Власне, з Мураєвим Шарій розсварився саме під час передвиборчих перегонів 2019 року.

Номер 8, Микола Гладенький, прийшов і пішов з організації зі скандалом. Навесні 2019-го Шарій опублікував розслідування, в якому був запис прихованої камери зі штабу Петра Порошенко. Саме за цю «спецоперацію», проведену Гладеньким, він і потрапив до списку. Власне, потім виявилося, що він начебто займався підпільною роботою вже проти партії Шарія, за що і був вигнаний. Згодом Шарій опублікував «викривальне відео», де стверджував, що Бєлоглазова та Гладенький ведуть підривну роботу проти нього та його партії.

№9 і №10, Дмитро Бутенко і Роман Катеринчик, є IT-бізнесменами з Харкова. Бутенко під час передвиборчої кампанії знаходився в Україні та координував акції в Харкові, в той час як Катеринчик майже постійно знаходився в Іспанії і разом з Мамчуром та Олександром Кацубою складали тріо, яке справді приймало рішення. Доля Бутенко після виборів нашим співрозмовникам невідома, а Катеринчик відійшов від участі у житті партії. В 2020 році ходили чутки, що Катеринчик планував висуватися в мери Харкова від «Слуги народу».

«Але потім він підрахував потенційні витрати на вибори, реально оцінив свої шанси на виграш та відмовився від ідеї висування», – розповів нам технічний спеціаліст, який свого часу працював з Катеринчиком.

Передвиборчий список 2019 року. За межами Топ-10

Найцікавіше настає, коли ми зазираємо далі у список. Ми знову бачимо маловідомі прізвища, але при детальнішому вивченні виявляється, що то вже не тільки журналісти-айтішники-маркетологи, а ще й наближені до клану Кацуб люди.

Самого Кацуби немає у списку, бо, переконує інший співрозмовник, на момент виборів в нього була судимість. Проте в списку є його мати Наталія Гордієнко(№14) та «колишня» дружина Тетяна Гузенко (№11). Шарій спершу замовчував це, але під тиском питань від прихильників заявив, що Кацуба – його друг, він йому довіряє, і почав постити в Інстаграм спільні фото. Згодом Шарій посварився з Кацубою, і відголосок тої нової ворожнечі – документальний фільм про мікрокредити на ютуб-каналі «Нового Видання».

До речі, мама Кацуби очолювала харківський осередок партії до того, як її син посварився з Шарієм. Тут не обійшлося без іще одного скандалу – колишні співробітники подейкують, що спеціально для призначення пані Гордієнко з харківського осередку вигнали активістів, які щиро вірили в ідеї партії, брали участь у її перших акціях і т. д.

Також в списку можна побачити Дмитра Кучера і Артура Журбенка. Перший з них, Кучер, прийшов в організацію десь в передвиборчий час, певний час пропрацював польовим кореспондентом, а потім звільнився. Оточуючим він казав, що його засмучувала недовіра з боку керівництва – від нього нібито вимагали фотографію позитивного ПЛР-тесту, який би засвідчив неможливість його роботи в полі.

Артур Журбенко був головним редактором невеликого видання Правовий контроль України, через яке на виборах Шарій отримав змогу набрати спостерігачів на виборчих дільницях. Після того журналісти «Шарій.нет» певний час користувалися службовими посвідченнями видання Журбенка – це нам підтвердили кілька депутатів, у яких ці журналісти брали інтерв’ю.

«Спочатку вони показували посвідчення (видання Журбенка), потім у них з’явилися корочки Шарій.нет, потім – Нового Видання. Ми з колегами сміялися, коли вони щоразу намагалися вдавати, що вони самостійні журналісти, а не прийшли з заготованим питанням від Шарія», – згадує один з депутатів.

А хто за це все платив і до чого тут мережа заправок?: фінансування

Тема джерел фінансування, зазначають екс-співробітники партії, була негласним табу. Люди знали, що такого-то і такого-то числа має бути зарплата, в означений день забирали її, та закривали тему до наступної зарплати.

Але на цьому моменті у наших джерел виникають протиріччя в даних. Ті, хто давно звільнилися, кажуть, що зарплату сплачували вчасно і не треба було по десять разів перепитувати про неї. Ті, хто працював донедавна, кажуть зворотнє – зарплату постійно затримували, причому чим далі, тим на довший строк.

Після початку повномасштабної війни проти Росії зарплати більшості співробітників без пояснення причин урізали в 2-3 рази

На умовах повної анонімності один з діючих співробітників повідомив, що після початку повномасштабної війни проти Росії зарплати більшості співробітників без пояснення причин урізали в 2-3 рази, а затримка виплат на кілька місяців вже нікого не дивує.

В колективі ходили чутки, що партія фінансується мережею заправок БРСМ, що Шарій постійно заперечував. Коли вийшло відповідне розслідування Бігуса, Шарій максимально емоційно на це реагував і вимагав знайти на Бігуса «щось таке», щоб випустити викривальний матеріал у відповідь.

Як зазначають екс-співробітники київського офісу, зарплату вони отримували в конвертах від голови свого профільного підрозділу організації. Для давніх співробітників (зі стажем від півроку) була можливість оформлення як ФОПів, але більшість співробітників відмовлялися від такої ідеї. По-перше, зарплати більшості рядових співробітників ледве перевищували показники 10-12 тисяч гривень. По-друге, оформлення будь-яких паперів завжди створювало ризики: могли прийти з запитаннями з поліції чи СБУ, а от щодо захисту з боку організації люди були не настільки певні.

«Тут показовий приклад Бєлоглазової. За документами вона була головою партії Шарія і великим цабе, а за фактом – звичайним журналістом. Я навіть не знаю, чи вдалося їй досьогодні розірвати всі папери, якими її «прив’язали» до партії», – каже джерело, знайоме з ситуацією.

Що стосується рядових регіональних співробітників, то їм зарплати інколи перераховували на особисті банківські картки. В цьому сенсі великою проблемою для організації стало прийняття закону про фінмоніторинг, який обмежував анонімні перекази сумою 5000 гривень за раз.

«Якраз після прийняття цього закону сталася чи не перша серйозна затримка зарплати. Мій безпосередній керівник довго не міг сказати нічого конкретного, аж нарешті дав номер якогось чоловіка і сказав зателефонувати йому, щоб забрати зарплату. Я подзвонила, чоловік на тому кінці проводу сказав мені приїхати на заправку БРСМ і зателефонувати ще раз. На самій заправці він до мене не вийшов, але по телефону попросив продавчиню передати мені конверт», – каже одне з наших джерел, що певний час виконувало журналістську роботу в одному з регіонів України.

Інше джерело, знайоме з особливостями роботи центрального офісу, додає: виплати були двох типів – регулярні (зарплати, операційні витрати) та додаткові.

Під категорію додаткових могло потрапити будь-що: витрати на оренду студії, відрядження журналістів і т. д. Дані про ці витрати передавалися людям, які в соцмережах були підписані на кшталт «Ольга-фінанс» чи «Тамара-фінанс». В офісі цих «фінанс»-леді ніхто ніколи не бачив, і чимало з наших співрозмовників допускають, що під цими акаунтами сиділи зовсім інші люди, і такі псевдоніми існували переважно для відводу очей.

До місцевих депутатів ставляться як до бидла: структура

Керування всіма процесами в партії, її виданнях і осередках здійснювалося київським офісом за погодженням з Анатолієм та Ольгою Шарій. Шарії мало не щодня проводили планерки з центральним офісом в режимі відеозв’язку.

«Ці планерки мало не завжди справляли гнітюче враження. Навіть якщо ти сумлінно працював і виконав всі свої завдання, до тебе можуть бути претензії, озвучені в доволі хамській манері. Скажімо, якщо ти виконав свою роботу на 120%, тебе могли звинуватити в тому, що ти погано старався і треба було працювати на 150%», – каже один з колишніх співробітників.

«До місцевих депутатів ставилися мало не як до бидла. Могли накричати на них», – додає інший.

Сама структура Центрального штабу визріла після виборів 2019 року, коли Шарії захотіли централізувати всі свої проекти та керування ними.

Управління, за одностайною думкою всіх наших співрозмовників, було на грані між авторитарним та тоталітарним – якщо ти мав думку, відмінну від думки Шаріїв, ти швидко міг залишитися без роботи або як мінімум втратити довіру «вождів» (так Шаріїв називають колишні прибічники, що створили ряд опозиційних до нього спільнот в соцмережах).

«Як то кажуть, ти розмовляєш зі мною, але ти розмовляєш без поваги. Шарії вимагали ледь не шанобливого ставлення до них. Розумові здібності, особисті здобутки – для них все це не мало ніякого значення. Обожнюй вождів, в усьому з ними погоджуйся, кажи їм красиві слова, і тобі гарантована висока посада в структурі», – іронізує наше джерело.

Після звільнення Мамчура загальне керування процесами перейшло до його колишнього заступника Костянтина Тімченко. Він міг приймати фактично будь-яке рішення і віддати наказ будь-кому з організації.

«Якщо ви спостерігали за розвитком цієї, так би мовити, партії, то ви бачили її київського глашатая Михайла Залізняка, який виступав з мегафоном мало не на кожній акції. Так от, одного разу Тімченко накричав на Железняка за те, що той надто грубо сварився з іншим колегою», – згадує наше джерело.

Втім, серед наших співрозмовників є і ті, хто відгукується про Тімченко позитивно.

Вони кажуть, що він має яскраво виражені лідерські якості та вміє переконувати людей. Також пригадують історію, коли Тімченко наказав викинути російський прапор, який одна зі співробітниць принесла в офіс «по приколу», і довго її за це відчитував.

Загалом, як видається з даних наших джерел, у Центрального штабу було кілька напрямків роботи: політична, юридична, піар, онлайн-продукти партії, інформаційний напрямок. Всі вони були тісно пов’язані між собою і часом було незрозуміло, де починається сфера відповідальності одного відділу та закінчується сфера відповідальності іншого.

Найважливішим для всієї організації, звісно, був партійний напрям, а всі інші фактично його обслуговували. Ідеологічною роботою та розробкою ідей для партійних акцій спочатку займався Микола Гладенький (№8 передвиборчого списку в 2019 році), згодом його замінив відомий політтехнолог Олександр Вьюник, а після його звільнення – Адріан Рев’юк. Деякі з наших співрозмовників кажуть, що саме він часто пропонував теми для «розслідувальних» відеороликів Шарія.

Допоміжну роботу для ідеологів фактично виконував відділ піару, очолюваний Юлією Елмеланд (дівоче прізвище – Павленко, сама вона родом з Маріуполя і раніше працювала на 112 каналі). Дві «найзнаменитіші» історії з роботи Елмеланд пов’язані з сервісом Cameo, де відомі зірки за гроші записують привітання для будь-яких людей. Шарій видав такі привітання від Ніка Вуйчича та Майка Тайсона за те, що вони нібито щиро його підтримують. Опоненти Шарія досі глузують з цих історій, а от співробітникам заборонили її згадувати та обговорювати.

Подібні історії, але в меншому масштабі, повторювалися регулярно, тож Юлію Елмеланд врешті було звільнено. Пости партії в соцмережах, які ви могли бачити, публікували рядові СММниці та помічниця Юлії Елмеланд. Всі вони були недосвідченими в політиці, тож періодично для їх консультування викликали тих співробітників організації, які гарно розбиралися в політиці – Рев’юка, Уллаха та інших.

За роботу з депутатами місяцевих рад від Партії Шарія відповідали три людини в центральному офісі – вже згаданий Михайло Железняк, Аліна Шевчук та Вадим (прізвище на вказуємо із метою не введення читача у оману через неточності від співрозмовників, – Редакція). Кожен з цих людей комунікував з депутатами з кількох регіонів, доносив до них поточний порядок денний, вирішував проблеми та конфлікти На думку наших джерел, свою роботу найякісніше робила Шевчук, Железняка вони ставлять на друге місце, а про роботу Вадима половина навіть не знає.

А скільки ж платили людям?

Найбільш заплутаним був розподіл «сфер впливу» в інформаційній сфері. До 2020 року головним на цьому напрямі вважався Уллах Павло, але під час централізації всієї структури він фактично втратив посаду головного редактора Шарій.нет, поступившися місцем Нелі Керечанин. Наші джерела, які спілкувалися з журналістами Шарій.нет, стверджують, що Уллаха дратувала така ситуація (до 2020 р. Керечанин працювала журналісткою та фактично була його підлеглою), але він глузував з цього тільки в середовищі редакторів сайту.

З нижчими щаблями інформаційного напряму теж не все до кінця зрозуміло. Кілька польових журналістів, формально приписаних до Шарій.нет, постійно ходили на завдання політичного характеру, отримані безпосередньо від Шаріїв. Серед них стало «мемом» питання про напад на екс-активіста партії Микити Роженка (нині воює на Донбасі в лавах ЗСУ), яке їх змушували задавати кілька місяців поспіль.

На відміну від київських журналістів, більшість редакторів Шарій.нет працювали віддалено і отримували, за нашими даними, вдвічі-тричі меншу зарплатню у порівнянні з «киянами».

«Зарплати у редакторів завжди були смішні. Я пропрацював менше місяця, і ті гроші, які вони мені пропонували за той об’єм роботи – вибачте, я не раб. Пізніше один з друзів показав мені відео Шарія, де той каже, що 10 000 гривень то є рабська зарплата. Щоб ви розуміли, мені пропонували менше», – каже нам екс-співробітник.

Телеграм-канал «Шарій.нет» довгий час мімікрував під інші анонімні канали з «кейсами», «інсайдами» та «розкладками».

За свідченням наших джерел, ключовому авторові каналу кілька разів казали робити більш нейтральні пости, а не повторювати риторику «проросійських» каналів.

«Колеги жалілися, що той автор не реагує на зауваження, але на ті умови вони б навряд чи знайшли іншого автора», – вказує наше джерело, яке, втім, відмовилося говорити, про які саме умови він каже.

Діджитал-проекти, команди відеомонтажерів та операторів, технічні спеціалісти – всі вони працювали в підпорядкуванні вищезгаданого Тимченка і його заступників. Результати їхньої роботи ви можете бачити на всіх «шарійських» ютуб-майданчиках, проекті «ЯШарю», застосунках «Відгук» та «Контроль».

Фактично, кожен депутат від партії є і напівжурналістом, який сам монтує і висвітлює свою діяльність.

YouTube-канал Шарія

Альфа і омега організації. Якщо всі підрозділи працювали на партію, то партія з усіма підрозділами працювала на цей канал. В організації ні для кого не було секретом, що депутати місцевих рад ставали контент-мейкерами каналу і у випадку, якщо їхні матеріали давали Шарію певний зиск, могли отримати премію.

Як ви могли побачити вище, наші джерела та співрозмовники охоче ділилися з нами інформацією про різні напрями роботи, але на питання про ютуб-канал вони відповідали вкрай неохоче та посилалися на брак свідчень з цього питання.

«Як воно там насправді, Бог його знає. Про деталі створення ютуб-відео знають, мабуть, тільки наближені до самого Толі. Як ви бачите, я до цього кола не належу», – пояснює наш співрозмовник.

Не отримавши конкретної інформації від наших джерел, ми вирішили звернутися до технічних спеціалістів, які мають досвід розкрутки українських ютуб-каналів. Вони, проаналізувавши на наше прохання ютуб Шарія, виділили такі тенденції:

  • В перші роки багато аматорського контенту, знятого нашвидкоруч на камери невисокої якості. Подібні ролики можуть самостійно викладати будь-які непідготовлені технічно люди.
  • Згодом відео стають професіональнішими, краще оформленими; Шарій або опанував відеомонтаж та дизайн, або найняв відповідних спеціалістів.
  • Передвиборчі відео зняті або повністю професійно, або аматорами на місцях під час різних акцій.
  • В останні два роки видно, що Шарій читає заготовлений текст. Один зі спеціалістів зазначив, що стиль таких текстів дещо нагадує стиль телеграм-каналу «Шарій.нет».
  • Кількість відео, розмаїття матеріалів та їхня технічна якість в останні роки вказують на те, що над створенням контенту працюють як мінімум кілька людей.

За порадою цих спеціалістів ми також переглянули дані онлайн-сервісів, які відстежують показники ютуб-каналів. Ми виявили, що канал Шарія бурхливо зростав за кількістю підписників в першій половині 2019 року, коли він влаштував заочне протистояння з Петром Порошенко.

Після виборів, коли Шарій став постійно розповідати про свою партію мало не в кожному відео, кількість підписників надовго «зависла». Є лише кілька однакових за кількістю підписників сплесків, що можуть свідчити про закупівлю ботів.

В останній рік Шарій став часто використовувати більш привабливі для проросійської аудиторії заголовки та теми, тож ми спостерігаємо новий притік підписників.

Замість висновку

Нещодавно Служба безпеки України у Рівненській області викрила регіональний осередок забороненої партії «Партії Шарія». Її члени розповсюджували пропаганду та неправдиву інформацію. Як інформує СБУ, слідчі дії продовжуються. Проте, як бачимо, роботи там ще непочатий край. І ми зараз не тільки про Рівненщину…

ІВ Четверта студія

Заборонена партія Шарія: журналістське розслідування про діяльність пропагандистів Заборонена партія Шарія: журналістське розслідування про діяльність пропагандистів Reviewed by новини2 on 13:55 Rating: 5

Марина Гвоздецька: 11 ПРАВИЛ ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ в еру цифрових технологій

13:25


Ось і довгоочікуване літо!) У дітей з'явилося купа вільного часу. Хтось його розпланував, хтось - ні, але не відкрию секрет, що багато дітей заповнюють його просиджуючи з гаджетами.
Сьогодні психологи одностайні в думці, що цифрові технології мають величезний вплив на дитину.
У той час як батьки сперечаються про те, як мобільні пристрої впливають на соціальну, емоційну і фізичну сфери дітей, самі діти вже не можуть уявити своє життя без цих пристроїв. Психологи, в свою чергу, замислюються, як використовувати такий вплив мобільних пристроїв для розвитку дитини.
У використанні смартфонів дітьми є і переваги, і недоліки, і в той же час, потрібно пам'ятати про те, як цифрові технології можуть змінити життя майбутнім поколінням. Але у всьому потрібен баланс. І, щоб, користь гаджетів не перетворилася на шкоду потрібно обов'язково дотримуватися кількох правил:

1. Обмежуйте час використання дитиною мобільного телефону
Коли батьки управляють часом, протягом якого дитина користується мобільним телефоном, вони допомагають йому знайти для себе більше здорових занять. Так діти досягають балансу між використанням технологій і реальними взаєминами з людьми.

2. Заохочуйте фізичну активність
Надмірний час, який дитина проводить перед екраном комп'ютера або смартфону, призводить до нестачі фізичної активності, надмірної ваги та інших негативних наслідків. Заохочуйте дитину більше часу приділяти фізичним заняттям.

3. Звертайте увагу на психічний стан дитини
Психологи бачать зв'язок між популярністю соціальних мереж і мобільних технологій і зростаючими темпами депресії, тривожності і спроб суїциду. Батьки, які знають про симптоми психічних захворювань і дитячих травмах, можуть швидше допомогти дитині в разі потреби.

4. Навчіть дитину справлятися зі стресом
Найбільші проблеми виходять не від самих цифрових технологій, а від того, що вони роблять на дітей великий тиск і сильно прискорюють темп їх життя. Використання соціальних мереж призводить до того, що діти завжди доступні для спілкування з однолітками і порівнюють себе з іншими. Коли батьки вчать дитину технікам і способам зниження стресу, вони можуть поліпшити його психічне здоров'я.

5. Мотивуйте дитину більше спілкуватися з друзями
Легко подумати, що соціальні мережі розширюють можливості для спілкування і дружніх взаємин дитини з однолітками. Однак серед сучасних дітей і підлітків зростає почуття самотності. Батьки повинні залучати дітей до участі в масових заходах, які забезпечать дитині взаємодія з однолітками.

6. Використовуйте додатки для смартфону
Існують додатки для смартфонів, які допомагають батькам і дітям дотримуватися здорового способу життя. Діти можуть обмінюватися даними додатками один з одним, ускладнювати собі завдання і т.д.

7. Встановлюйте для дитини правила поведінки перед сном
Дослідження знаходять все більше і більше підтверджень того, що використання мобільних телефонів в спальні скорочує час сну. Однак сон вкрай необхідний дітям. Встановлюйте правила для всієї родини: наприклад, залишайте мобільні телефони в певному місці поза спальнею.

8. Розкажіть дитині про те, як відволікатися від мобільного телефону і зберігати безпеку
Коли людина використовує мобільний телефон, це відволікає її увагу від інших речей. Наприклад, якщо підліток буде відволікатися в телефон на ходу, це значно збільшить ризик різних травм і негативних подій. Діти повинні розуміти, що їх здоров'я і безпека важливіша, ніж розмова телефоном.

9. Поясніть дитині, що використання цифрових технологій не завжди означає високу продуктивність
Дослідження показують, що досягнення в області цифрових технологій не завжди призводять до зростання продуктивності. Більш того, в більшості розвинених країн продуктивність знизилася з появою смартфонів. Можливо, смартфони і спрощують наше повсякденне життя, але вони не роблять нас більш ефективними. Продуктивність і успішність дитини залежать від його вміння досягати результатів, а також від вашої зворотного зв'язку і підтримки.

10. Поясніть дитині правила поведінки в Інтернеті
У міру дорослішання дитини вам слід обговорити з нею такі питання: якою особистою інформацією можна ділитися в Інтернеті, а якою - не можна; як допустимо спілкуватися в Інтернеті, а як - ні; як обговорювати в соціальних мережах важливі теми. Спілкуючись в Інтернеті з однолітками, дитині важливо пам'ятати про власну безпеку.

11. Розвивайте в дитині людські якості.
У міру розвитку цифрових технологій у дітей зменшується досвід реального спілкування з однолітками. Дайте дитині можливість грати, займатися творчістю, проявляти цікавість до навколишнього світу.

В одній з наступних статей я розповім про гімнастику для очей, яка дозволить попередити негативний вплив гаджетів на зір наших дітей. Не пропустіть!)

І пам'ятайте! Разом у нас все вийде!)
З любов'ю до Вас та Наших дітей!) Марина Гвоздецька)
Марина Гвоздецька

Редакція не впливає на зміст блогів та не несе відповідальності за ті думки, які автори висловлюють на сторінках Kharkiv.misto.in.ua
Марина Гвоздецька: 11 ПРАВИЛ ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ в еру цифрових технологій Марина Гвоздецька: 11 ПРАВИЛ ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ в еру цифрових технологій Reviewed by Редактор on 13:25 Rating: 5

Дитинчата крокодилів народилися в Харківському зоопарку

13:25
Два дитинча народилося в зоопарку у пари нільських крокодилів, Сені і Джемми.

Як повідомили в зоопарку, це другий випадок поповнення в сімействі крокодилів. Так, в 2016 році у Сені і Джемми теж народилися двоє дитинчат.

За словами співробітників, в природі ці рептилії роблять гнізда на суші і там відкладають яйця. Але в зоопарках крокодили часто скидають кладку в воду, і яйця гинуть. Тому, щоб отримати потомство, яйця помістили в інкубатор, і через 73 дні дитинчата вилупилися.

«Яйця нільських крокодилів щільні, але за час інкубації шкаралупа стає тоншою. Коли прийшов час, крокодильчики, прогризаючи в шкаралупі отвір, вибралися зі своїх «будиночків» і почали видавати специфічні звуки, схожі на квакання жаб », - розповіли в зоопарку.

Довжина новонароджених рептилій - близько 25 см, тоді як доросла особина виростає до 5-6 м. Дитинчата дуже активні, поки харчуються комахами: цвіркунами і кониками.


Дитинчата крокодилів народилися в Харківському зоопарку Дитинчата крокодилів народилися в Харківському зоопарку Reviewed by Редактор ленты on 13:25 Rating: 5

Харків'яни завоювали кубок Iber Cup Barcelona

13:25
На сонячному узбережжі Costa Brava (Іспанія) пройшов престижний Міжнародний турнір з футболу Iber Cup Barcelona 2019 серед юнаків 2003 - 2009 років народження.

 Про це повідомляють в Управлінні у справах молоді та спорту ХОДА.

У ньому були представлені команди різної вікової категорії з 15 країн і 4 континентів.

Вперше в історії в популярному турнірі брала участь команда з України під прапором «Динамо - Харків» і керівництвом тренера Володимира Кравченка.

Хлопці 2008 року народження дуже впевнено розпочали змагання і посіли перше місце в групі, завоювавши перемогу в усіх матчах групового етапу, де були представлені команди з Португалії, Іспанії та Австралії. У чвертьфіналі харків'яни розгромили команду Es Du 16eme (Франція) з рахунком 7: 0. На наступний день в півфіналі команда зустрілася з UD Alta de Lisboa B (Португалія) і перемогла з рахунком 2: 1. У заключному фінальному матчі, незважаючи на симпатії рефері до португальців і неймовірну спеку, харків'яни впевнено перемогли з рахунком 4: 0.

Ці результати дозволили харківській команді завоювати кубок Iber Cup Barcelona 2019. На центральному стадіоні Льорет-де-Мар вперше за всю історію турніру звучав український гімн і розвивався прапор України. В якості винагороди хлопці отримали можливість взяти участь у фінальному турнірі Iber Cup World Final, який пройде в Бразилії в січні наступного року, де будуть змагатися 230 команд з усього світу.
Харків'яни завоювали кубок Iber Cup Barcelona Харків'яни завоювали кубок Iber Cup Barcelona Reviewed by Редактор ленты on 13:25 Rating: 5
Підписатися на: Дописи ( Atom )
На платформі Blogger.